вірші

Так мало статися. О, Господи, і сталось.
Плив повний місяць по алеї лип.
І на мій поклик, на мій тихий схлип
Твоє безгрішне серце обізвалось.
Здавалось, ту алею не пройти –
В кінці стояла вимріяна вежа,
Але крізь погляди людські, мов крізь пожежу,
Немов без одягу, іти від самоти.
Здавалось, можна, але треба лиш
Забути все й на мить заплющить очі,
Але й повіки роздеруть охочі,
То краще вже відкритими залиш.
Біліла вежа, наче долі знак.
Я звикла, що не варті знаки долі
Земної і безгрішної юдолі
Й від тебе відвернулася, відтак.
Мене спинив від кроку запах лип –
Я зрозуміла, що не йтиму далі.
Давно забуті, струни всі ридали,
А налаштовані в душі були на схлип.