вірші

Стіл, шафа і комбайн – мій кульман з ніжним скрипом,
Троянда на столі, тендітна і тонка,
Притислась до стіни і ледве чутним схлипом
Благає, щоб її торкнулася рука.

Яка рожевість складок, що звуться пелюстками,
Але цілунок вуст – зиґзаґ із колючок.
Ніяких поцілунків – торкнуся лиш руками –
Це жертвопринесіння із десяти пучок.

У дзеркалі відбиток всього, до чого спина
Весь день, немов байдужість, повернена була.
Моїм розчаруванням давно немає спину –
В розчаруваннях певний я досвід набула.

Нас двоє тет-а-тет – беззахисних, колючих, –
Троянда на столі і я перед столом.
Напруженість така, немов стрибати з кручі
Обом якраз в цю мить написано було.