вірші

Сніжно-біла болюча рана...
Крапля болю – прозора рама...
Скло відсутнє – відсутність дому –
Як душі моїй це знайомо!
Як їй хочеться затишку й ласки!
Як їй хочеться вірити в казку!
Тицьне носиком, як собака, –
Холод лютий великим знаком
Запитальним. Який знайомий!
Знак питання...три слова...кома...
І продовження... світла й дому
Десь в безмежжі, де Космос білий,
Мов мурашки по шкірі, іній
На руках, на вустах, на віях...
Віє холодом...віє...виє...