вірші

Сніговими кульками бульденежу
Я дістала найвищу вежу
В парку дикої архітектури
Під кінець туристичного туру.
А на вежі, високій вежі
Запалала стовпом пожежа.
Бірюзово-молочний гребінь
Вже впирався в найвище небо.
Я тремтіла, вогню злякалась.
Він бокастий, він плив лекалом.
Він був випукло-гнівний, поки
Не згорів в ньому мій неспокій.
І згоріла уперта втома,
Яка знову чекала вдома.