вірші

Скропи росою личко на зорі
Й косметики ніякої не треба.
Нехай рахують гроші королі,
А ти зірки лічи собі на небі.

В безодню темну неба подивись.
Життя побачиш щедрий мегаполіс.
Усе, що буде, й що було колись.
Сплетінням нервів там пульсує полюс.

Сплетіння сонячне в людині також є –
Там сходяться усі твої печалі.
Там теж пульсує все життя твоє –
Те, що було, і те, що буде далі.

Колиска літа – травня день ясний –
Тепло й дощі, а ще врожай колише.
Струсни із себе сон, печаль струсни –
Нехай душа просвітлене щось пише.

Бо ще шукатиме по засіках зима
Усе, з чим потім вижити можливо.
Ми всі разом і кожен зокрема
Однаково для Всесвіту важливі.