вірші

Сказати щось минаючому дню.
Він був поганий, злий і непривітний,
Мов капаючий кран водопровідний,
І добре, що, нарешті, він іде.
Та голова, мов агрегат, гуде –
Цей день не схожий, справді, на рідню.

Єдиний друг – самотній білий лист,
Де я в цю мить пишу рядки безсило,
Де букви, мов птахи безрідні, сіли,
Але й йому не можу розповісти
Про неприємні і погані вісті –
Відвертости безмежність – також хист.

Дурненька пісенька вривається в вікно –
Та що поробиш – є на неї попит.
Лист щось спитав. Промовчу. Це ж не допит.
Наступить час – скажу, а нині змовчу,
Чому цей день мені лишиться вовчим,
З страшнючим і ошкіреним іклом.