вірші

Ще не настав мій час...Творю свою молитву.
Це вже як заклинання, це вже як закляття.
Із мозку і із серця слова всі інші витру –
Лише оцю залишу молитву за життя.
Нехай простить Господь, якщо скажу щось всує.
Нехай мої слова звучать у слушний час.
Хай прийдуть саме ті, бо інші всі забулі.
Де ми були б тепер, щоб не беріг Він нас?
Молюся за життя, бо я потрібна сину.
Соромлюсь, що живучий в мені гріховний страх.
Та знов і знов кажу: дай, Боже, мені сили.
І не веди ще, Боже, на найстрашнішу з плах.