вірші

Природа пестить свою ученість,
Лаштує скрипку на хміль октав.
І кокетує розкішний червень –
Червоні губки у квітку склав.
Черешня стигла – червоні губки –
І полуниця серед октав
Деінде склала біленькі руки
І задивилась на тихий став.
Біленькі руки, червоні губки –
Розлоге літо на цілий світ
Тримає спеку – пекельні муки,
Але боятись таких не слід.
Усе забулось, усе далеко
В шаленім танці розкутих барв.
І скрипки зблисне на сонці деко –
Спіткнеться вкотре цвіркун-скрипаль.
А потім знову – щораз все краще,
Щораз інакше – життя, мов мед.
Чи ще не зовсім воно пропаще,
Чи просто випав такий момент.