вірші

По гойдливому місточку
Переходимо з синочком
Синю Ворсклу вранці й боїмось,
Що раптово так наскочить,
Зруйнувать місточок схоче
Ниций хтось.
Озираємось довкола
І прямуємо спроквола
Через синю Ворсклу на зорі.
Й возвеличуєм природу
За прекрасну нагороду
І ніяк не хочемо морів.
Дивна-дивна, гарна-гарна, –
Передати справа марна –
Під місточком Ворскла протіка.
Ми за руки беремося –
Так коштовність переносять –
Ворскла – вона й є якраз така.