вірші

По дротах привітання – солодкий єлей, –
Не мені, та, почувши його кострубатість,
Я зіщулюсь, бо, може, і в мій ювілей
Доведеться почути промову "на радість".
Ці солодкі помпезно-сталеві слова
Або просто солодко-нещирі бубноти
Не сприймають ні вуха, ані голова,
Мов найнижчі й найвищі проспівані ноти.
Вибір є, він один – вимикаю приймач.
Он невидимий коник ворушиться в сіні,
Але знов тривіально звучить його плач,
Мов напам’ять зазубрений косинус-синус.
Це під настрій, насправді ж все зовсім не так, –
Він довершений, отже, такий гармонійний,
Пофарбований в колір блідий і, дивак,
Знай, вистрибує в сіні, вважає, що вільний.
А раз так, віджену я спокусу спіймать.
Може, хтось милосердно так вчинить зі мною.
Декадентське бажання прийшло – подрімать
В акапельному хорі бджолиного рою...