вірші

Немає жодного знайомого обличчя
В цьому місті, де всі одне одного знають.
Ніхто мене тут на і’мя не покличе,
А це означає, що в місті я зараз одна є.
Це місто мені найчужіше на цілому світі.
В цім місті я зовсім не знаю, куди себе діти.
В цім місті росте, наче тісто під сонцем, самотність.
В цім місті давно відчуваю свою інородність.
Але найстрашніше, що іншого міста не маю,
Так ніби весь світ обійшла вже і місто це скраю.
І рухатись далі ніякого сенсу немає.
І місто це скраю, і я в ньому скраю.
Я знаю...