вірші

Наважилась (знак оклику) сказать
(три крапки, три сестри і я рідня їм)
Сліпа сьогодні я, немов кобзар,
Ви знаєте від чого, та рівняю
крізь той туман, що застує очам,
рядки, в яких я Вам сказать хотіла
(і знов три крапки) переборе страм
рядок – дитя – і слово, а не тіло
(тут знак питання) скільки років Вам
(не я кажу і тому знак не знаю)
Я вже не довіряюся словам
(переставляю на початок, скраю)
Словам не довіряю (пропущу)
Я вже (не варто) Та хотіла б знати
(вже знаю, крапка) Літньому дощу
я б ще щось пояснила, Ви – не вартий –
Ви вмієте читати між рядків
(знак оклику? Питання? Крапка, може?)
Коли цей дощ знічев’я заряснів,
Подумала: скажу. Дощ допоможе.