вірші

Наче вулкан, піднімалось болото –
Жаби подихать стрибали з води.
Хто розписав ці обширні полотна,
Мимо яких мені треба ходить?
Хто мене змушує спрагло й уперто
Завжди шукати й в болоті красу?
І діставати із серця мольберта,
І малювати розлого ясу?
Хто мене змушує марити всім цим –
Можна ж у сосни ходить по гриби,
Не помічаючи шурхоту глиці,
І потоптавши мурах погреби...