вірші

На Трійцю завжди дощ. З дитинства ще
Люблю його дрібну безперестанність
І косих ліній пильну бездоганність,
Яку не ототожнюю з дощем,
А лиш з собою. Бо в мені колись
Все влаштувалося отак, як дощ на Трійцю.
Мій настрій посірів давно чи вицвів,
А сльози болю ще не відлились.
Люблю дощі – щоб затяжні й просторі,
Розлогі, безпросвітні і сумні.
Нехай ідуть в мені і по мені,
Нехай живуть ріднею при мені,
Нехай щораз змивають біль і горе..