вірші

Молодого бабиного літа
Мрії перекреслили дощі.
Вже йому нікого не зігріти –
Вже самому кутатись в плащі.
Випало зістаритись дочасно,
Випало втішатися дощем.
Молоде, жагуче і прекрасне...
Бабине...І що тут скажеш ще?

Дзеркало, що суть несправедливість,
Очі в білих ліліях тривог...
Настрою розмірена мінливість,
Більше і невдач, і неспромог.
Як буває інколи і ясно,
То лише зіщулено й мигцем.
Молоде, жагуче і прекрасне...
Бабине... І що тут скажеш ще?