вірші

Кензель – 2

О, тендітна красуне, як Ви схожі на крокус
На кімнатнім вікні між простеньких гераней...
То здається лише, що Вас легко поранить,
Я ж дивлюся на Вас і не вловлюю граней
Між кокетством і щирістю – зробимо пропуск.

Далі скажемо так: Ви праві абсолютно.
В цьому місті в пошані один лиш театр.
В цьому місті не просто прийти на Монмарт,
Тут вирішує крісло, хто варт, хто не варт.
Біля крісла ж – там натовп. Там тісно і людно.

Тільки жест невловимий, що я Вам не пара.
Що мені не дозволено йти там, де Ви.
Я погоджуюсь з Вами кивком голови.
Ви праві, але стиль Ваш давно не новий.
Його ж роль надважлива, мов аксесуара.