вірші

Гріховна безпечність червневого дня –
Подібні розкоші кінчаються крахом!
Короткої ночі натисне рідня
На вперту повільність. Немов черепаха,
Повзе він, розтрачує власні скарби.
Розоренням буде покарана щедрість.
Та пахнуть м’які чебрецеві горби,
Вкладаючи в літо свою задушевність.
Цей місяць є святом квіток польових,
Бо ті, що в саду – вони пещені штучно.
І гонор троянди у час цей притих –
Правує букетик васильків пахучих.
Зашарілись гуртики стиглих суниць
На тім, чебрецем облюбованім, взгірку.
Красо невмируща! Я падаю ниць –
Як хочеться жити! Як солодко й гірко...