вірші

Галантний, елегантний танцюрист –
Центр всесвіту сьогодні. Має хист
Жінкам казати  про їх дивну вроду.
Він ввічливий і приязний, мов бог,
А танго, що кружляє нас обох,
Його мені маленька нагорода.
За те, що вмію ставити слова
Вслід за словами. Думка не нова
І я вже десь колись її читала.
Але вразлива жінка під шафе
Вбачає сенс життя в авто-да-фе, –
І подумки себе я привітала.
Бо танцюрист – філолог і естет,
І ще в кафе не подали десерт,
І просто хочеться сміятися, бо смішно.
А ще тому, що час змінити стиль.
Партнер, мов цар, і зветься він – Василь,
І я ще ніби жінка не торішня.
Недолік музики, що надто вже гримить.
А Ви мене міцніше обніміть
І ще раз прокричіть одне й те саме.
І світломузика впаде на світлотінь,
І на стіні химера з наших тіл,
І я легка, і я лечу за Вами!
Я б навіть закохалася у Вас,
Але для цього не пробив ще час –
Я потім загубила Ваші квіти.
А танго, наче заборонний плід,
Ми надкусили рівно, стільки слід,
А решту вже не знали, де подіти...