вірші

Ех, якби ти прийшов іще
Синім-синім, як щем, дощем
На зелений, на білий світ.
Цим кущам уже стільки літ...
А вони – наречені білі.
Їхній цвіт, мов дрібненький іній,
Що опав на тоненькі руки.
Їхній цвіт – то не цвіт, а звуки.
Синій-синій ясний ноктюрн
Вивільняє мене з котурн.
Я піднесена, я легка –
Я з дощем лиш така ріка.
Не гірська, а рівнинна річка.
Але в тебе постійна звичка –
Ти ідеш не тоді й не там,
Я за тебе свій день віддам –
То прийди! І прийди надовго –
Я ж нечасто просила мовби!
Лиш дощем! А інакше – ні.
Ти інакший чужий мені.