вірші

Думала, буде караючий град –
Небо хорошого не обіцяло.
Думала, гримне військовий парад,
Думала, виб’є природу місцями.

Навіть зіщулилась. В капостях злих
Не помічала себе я, одначе,
Просто бажалось, щоб вітер затих
Й передчуття мої стихли, тим паче.

Дим у кімнаті. Валуючий дим
Страху, зневір’я, бажання провини.
Знову папір і втішаюся тим
Словом віднайденим, що з мене лине.

Виплеснуть, вичавить бурхіт отой,
Що розриває наповненням знову.
Слово-родина і слово-ізгой...
Як завинила я лиш перед словом!

Вимкнення повне – в мережах, в мені,
Свічка стікатиме віршем восковим.
Полум’я буде безпечно тьмяніть
І шаленітиме знов перед словом.