вірші

Доки ти не подзвониш, найкращі напишуться вірші.
В них проступить усе, про що я не сказала тобі.
А подзвониш – обом і проблемніше стане, і гірше,
Бо від того нічого не зміниться в нашій судьбі.
Я чекаю, але не дзвони мені, чуєш, не треба.
Хай все буде, як є, доки легко усе приглушить.
Нині можна покликать собі на підмогу хоч небо.
А вже потім ніхто не поможе з усім оцим жить.
Може, й ти отак само говориш собі в ці хвилини.
Й зупиняєшся знов, як п’ять цифр набирає рука.
Час працює на нас, хоч того він не знає, і плине.
Не дзвони мені більше. Я чекаю твого дзвінка.