вірші

Десь в глибині зіниць засвічуйся, ліхтарик, –
В тобі велика тайна дитинних чудувань.
Така проста і мила, мов передзвін гітари,
І дзеркало велике моїх розчарувань.

В зіницях спить ліхтар – мені з ним важче жити.
Нехай відбитий промінь веде мене в житті.
Але якби ж було кому йому світити,
Щоб у негоду пізню не збився він з путі.

Сьогодні настрій...Годі...про що там говорити...
Пройшла висока мода на настрої сумні.
І все ж, і все ж, і все ж... нема кому світити.
Нема причин світитись мені...