вірші

Десь поруч мене радісно живе
Маленька дівчинка, ім’я якої Віра.
Вона в свою щасливу зірку вірить,
Їй кожна мить приносить щось нове.
У неї очі світяться, мов зорі,
Їй сумувати ніколи іще,
Їй мріється стрибати під дощем,
Губами схоплювати крапельки прозорі.
Майбутнє видається їй красивим,
В нім все цікаве, світле, таємниче,
Її ще гном гуляти в казку кличе,
Не ту, яка в книжках, а в особливу...
Як важко згадувать, що й я така була.
Хіба ж я знала, що життя – то будні,
Безглузді, нещасливі, велелюдні,
Де через вінця повна чаша зла.
Де кожен день – то в небуття дорога.
Де вже не віриш, що буває казка,
Що навіть доброта буває й ласка.
Де ти не знаєш, хто ти, якщо строго.
Але вона іще така щаслива!
І я радію, бо я точно знаю,
Дитинство – щастя й є оте безкрає,
Дитинство, де усе є справжнє диво.