вірші

Чекаючи тебе, шукаю досконалість –
В собі, мов у природі, шукаю дивних змін.
Але приходить він – той, що несе зухвалість
Шалених протиріч, таємний трунок вин.

Я знаю, пошкодую, але кладу на кін
Усе, що нині маю, всіх почуттів коралі,
Що я колись звільнила від штучної моралі,
Чекаючи тебе.

Він зветься вперто страх. Сумна його недбалість.
Його обличчя зле не терпить інших мін.
Реаліям життя смішна його зібгалість.
І страхові, й чеканню завжди існує спин.

Невже я опинюсь в краю, що зветься старість,
Чекаючи тебе?..