вірші

Безмежна ніжносте, не тисни серце кволе.
Мій хлопчик виріс якось непомітно.
Я думала, ти не вдалася, доле,
Але коли на це створіння рідне
Дивлюсь... О, ні, не тільки, як дивлюся...
Тоді, як думаю про нього – це щомиті –
В собі перевертаю все й молюся
За це дитя, усім вітрам відкрите.
І, якщо я прийшла в цей світ для того,
Щоб народити й виростити сина, –
Тоді нема чого просити в Бога –
Життя вдалося. І немає спину
Цій радості, коли дивлюсь на нього –
Навік поєднані серця і душі наші.
І не чекають ні від кого злого
Ці добрі очі, що не знають фальші.