вірші

Автобус мчав мене на уїк-енд.
Я знала вже, що там цвіте калина.
Мене лишилась в місті половина,
А інша ухопилась за момент
Хоч трохи зупинить шалений біг
Турбот щоденних, що є суть марнота.
Тим більше, добра видалась субота,
Якраз для милих і невинних втіх.
Мені подобалась ідея змарнувать
Часу хоч трохи. Бо усі марноти,
Що люди звуть з повагою – робота –
Не ті марноти. Подорожувать!
Хоч недалечко, не на острови,
За десять кілометрів від Полтави,
Забувши всі обов’язки лукаво,
Упасти в жовті розкоші трави!
І то вже свято. Свято відбулось.
Та наслідком від вражень і експресій
Вервечка довга гумових депресій
Прийшла в моє життя й спинилась. Ось.