вірші

Захлинаюсь від болю –
Не знаю, куди подіти руки,
Щоб вони не згадували твоїх рук,
Не знаю, куди подіти очі,
Щоб вони не дивилися прямо в твої
Дивовижно сині очі.
Здавалось, в них написана вся правда –
Я не вміла її прочитати.
Не знаю, куди подітися в цьому світі,
Аби не чути твого голосу,
Аби не чекати щодень
З десяток твоїх буденних дзвінків,
До яких звикла.
Господи, що зміниться,
Якщо в просторі своєї квартири
Я розіб’ю ще з десяток ваз, тарілок і фужерів?
Що зміниться. Господи?
Захлинаюсь від болю...