вірші

Як холодно... Я думаю про те,
що холодно мені вже буде завжди.
Мене не гріють спогади про завтра,
ні мрії про минуле. І цвіте
моя любов до тебе надаремне.
Ти не зігрієш, бо мене нема
в твоїй душі. Не спопеляє ревність
мене. Це правда? Так. Бо я сама
це вибрала. В цю воду увійшла.
А кажуть, що туди не можна двічі...
Я так тебе шукала... І знайшла.
Та заодно я ще знайшла свій відчай.
Чого я хочу? Аби ти сказав,
що я тебе любов’ю рятувала.
Ти так далеко.. Падає сльоза
на однотонне ночі покривало...