вірші

Я не готова розуміти сни –
Усе, що робиш ти, мені наснилось.
Ще дуже-дуже довго до весни.
Шкатулка неба темного розкрилась
І звідти зорі сипляться на нас,
На нас окремо – разом ми не будем.
Одне життя, один лиш день і час,
Один був жовтень – перескочив в грудень.
Вже скоро грудень. Вже без тебе він.
Я пам’ятатиму один лиш день у жовтні –
У храмі дзвін, такий тривожний дзвін,
І жовті куполи блищать, і листя жовте.
І я дивлюсь з усміхненим лицем
Тобі услід – повернешся, я знаю...
В цій казці з найтрагічнішим кінцем
Ані початку не було, ні краю.
У небі Східниці лишилася зоря,
На тебе схожа – з синіми очима.
Мені її не видно вже здаля –
Не бачити її я вже навчилась.
Вона мені приходила у сни,
І я їй усміхалася назустріч.
Ще дуже-дуже довго до весни.
Ще довго-довго жовтень буде мучить...