вірші

Вже скоро-скоро сніг.
Тремтить останнє листя, –
Не встигло ще обпасти з зажурених дерев.
І небо темне-темне,
І темнота не чиста,
Засмоктує долину, здається, забере.
Тут буде дуже гарно, коли туман розтане,
Тут буде дуже гарно, коли сніги впадуть.
Тут буде чисте небо, та тут мене не стане,
Але обов’язково я знов з’явлюся тут.
Побачу сніг і гори, відчую заметілі,
Ліси мене зустрінуть в біленьких шапочках.
І знову буде радість бентежна в білім тілі,
І музика чарівна – без скрипки, без смичка.
Чудесна, особлива – її почують двоє.
Сідатимуть сніжинки на віях, на руках.
Закохана у Ліста, я переймуся грою,
І, мабуть, не почую, що ти мене гукав.
Це буде дивна казка. Це буде, як в дитинстві –
Біжу, біжу бездумно – ніхто не дожене.
Я наряджу ялинку – таке магічне дійство
Загоїть мої рани. Не зупиняй мене!
Сама створю я щастя, коли ніхто не може.
Який прекрасний вечір учора був в «Шале»...
І вже сьогодні сніг. Який чудесний, боже!
І я, мов завірюха – не зупиняй мене!