вірші

Вже чую щастя. Ось воно іде
Тихесенько, щоб не здаватись грубим.
Дарує небо – тихе і бліде –
Осінній день, вологий, наче губи.
І проблиск сонця, наче погляд твій,
Зустріну по дорозі на роботу.
Осінній день, осінній кошик мрій,
Любов осіння і осінній дотик.
І знову – знову! – голос мій тремтить,
А я ж прості слова кажу – це ж будень.
Та прийде свято. Святом будеш ти.
Хоч трішечки. І я тебе забуду.