вірші

В греко-католицькому храмі немає органа,
Але музика чується урочиста, піднесена.
І пан Степан – настоятель храму, –
Говорить так, ніби музика лине,
Так, ніби гладить серце людини.
Так вмиротворює душу людини –
Йому належить.
Очі закрию – яка золотиста вежа!
І небо синє, і колір синій в храмі.
Рядочки лав запрошують сісти і слухати.
Я так боюся дихати, аби свічу не задмухати...
Я так дивлюся в очі Діви Марії в рамі...
Діва Марія дивиться в мої –
Я вірю, що вона бачить в них щирість.
Тут так мало людей, і можна говорити з Богом.
Можна стояти і думати. Ходити і дивитися,
Можна впасти ниць, а можна спокійно стояти –
Можна молитися. Можна просити і вірити в допомогу,
Можна дякувати всім святим і Богу.
Тут привітно, тут добре, тут тебе ждуть
І ти нікому не заважаєш.
Тут всі з тобою й водночас на тебе ніхто не зважає –
Тут вільно і я сюди знову заходжу й заходжу.
Тут мене чують, тут розуміють. Дякую, Боже...