вірші

У нас немає навіть спільних друзів
і навіть спільних знайомих.
І якщо за тисячу кілометрів
мобільний телефон колись не відповість,
думати чому, можна на вибір...
Думати можна навіть те,
що когось із нас вже немає.
І ніхто-ніхто-нічого-нічого-нічого не пояснить...
І саме тому, коли ти мовчиш,
мені дуже страшно.
Але коли мовчатиму я, не хвилюйся –
значить, в мене просто закінчилися сили боятися
і я вибрала тотальну самотність –
навіть без телефонних розмов.
Я нікому не потрібна в цьому світі аж настільки,
щоб хтось хвилювався за мене.
Але все одно не хвилюйся.
Хтось когось має перемогти –
або я самотність, або вона мене.
Це двобій. Ти в ньому третій.
Отже, лишній.
Та коли мене колись не стане,
добре було б, аби тобі хтось це сказав.
Коли хвилюватися за мене буде вже пізно.