вірші

У чомусь краща, може, й розумніша,
Та я далеко, аніж всі оті,
Що завжди поруч. Поруч завжди інші
Щодень тобі стрічаються в житті.

А відстань дивиться на все оце зловредно,
Питає: любиш? Не тебе – мене...
Вона незмінна, відстань. І конкретна.
І нас вона ніяк не обмине.

Я, може, інше щось таки борола б,
Щось інше б сподівалась подолать,
Та відстань ця лежить, немов корова
На греблі – і немає де минать.