вірші

Ти вже прощаєшся? Знову біжиш чи летиш?
Знову розмова обірветься враз на півслові.
Знов, так як хочу, не буде й не буде «прости»,
Знову романтики мало і мало любові.

Мрії далеко про принца на білім коні.
Мабуть, і я на принцесу давно вже не схожа.
Але чомусь це і досі потрібно мені.
Я все чекаю на принца – зустрінеться, може?

Ти вже прощаєшся? Знову біжиш чи летиш?
Ми поспішаєм для інших, забувши про себе.
Ми ж поспішаємо в будні, а не до мети,
Ми ж не встигаємо навіть поглянути в небо.

Ти поспішаєш, немов тебе хтось іще жде
Більше за мене. Можливо, не в душу, а в хату.
Може, так треба? І ти цю розмову крадеш
В когось для мене? Можливо, й цього забагато?