вірші

Ти радієш, бо я почала сміятися.
Звідки ти дізнався, що вже багато років я не сміюся?
Я не вмію сміятися після того, як...
І ще після того, як...
Таким було моє життя – оціпеніння...
Між нами тисяча кілометрів
І ми говоримо по телефону,
І ми не бачились майже двадцять п’ять років.
То звідки ти знаєш,
Що я почала сміятися лише зараз,
Лише з тобою? А я не просто почала сміятися –
Я почала почуватися щасливою. Справді.
Ти зробив мене щасливою простими словами.
Чому? Бо ти був щирий.
І ти телефонував по вісім разів на день,
А я, може вперше, почувалася потрібною.
Бути потрібною – ось сіль мого щастя.