вірші

Ти переконаний, що потім це потрібно?

Переконаний – не переконаний...
Всі слова звучать пустодзвонами,
Ми сьогодні з тобою є –
Що нам з того, що буде завтра?
Є життя – моє і твоє –
Треба йти – наша мантра.
Сині сутінки вже на склі,
А я знову: скажи мені –
Зараз разом, удвох, а завтра?
Лиш загоїли рани вже,
А підступним слизьким вужем
Дикий страх, що болітиме завтра.
Я втрачаю тебе. Це так.
То від страху я вільний птах.
Чи ж потрібна ця воля, боже?
Замість тебе страх обійма
І нікого поруч нема.
Захищаюсь самотністю, боже...