вірші

Твій шепіт легким вітерцем налетів
І бездонного щастя безмежно наміряв.
Я здогадуюсь, що ти сказати хотів –
Інтуїція вбитого звіра.

А якщо і не те, а якщо не права,
А якщо це щастя також неправда,
Все одно, наче блискавка, твій овал
Розітне ще й моє післязавтра.

Все одно мені вже на роки, на віки
Твоїх губ шепотіння тихе.
Я загорнена в ласку твоєї руки
І захищена нею від лиха.

Ці грудневі дощі... І зоря намока,
Не втрачаючи світла в небі.
І я плачу від ніжності. І дзвінка
Моя пісня. Бо що їй треба?

І втрачаю свідомість, коли твої
Доторкнуться до мене губи.
Це весна, мій коханий. Пізнай її
До кінця. До кінця, до згуби...