вірші

Цвіте моє літо. Як гарно, як щиро цвіте...
Плодами і квітом щасливо обтяжені віти.
І знов, мов колись, приголомшує думка про те,
Що літо моє неспроможне мене обігріти.

Моя насолодо і радосте, – щастя земне,
Невже було можна прожити й тебе не зустріти?
Невже було можна й тобі оминути мене?
Не можна – аж сяють плодами і квітами віти...