вірші

Тривожно так. Це серпень. Отже, осінь
Вже дуже скоро. Десь у далині,
За горизонтом те, що сниться й досі.
Чи сниться, чи ввижається мені.

Біжить дорога – мокра і глузлива –
Туди, де ти. А я її мину.
Бо там, де ти, – вже і найбільше диво
Складається в мелодію сумну.

Я вже минула поле й перехрестя,
І вже не озираюся назад.
Та все частіш хапаюся за серце,
Сумуючи, немов старезний сад.

Життя минає. Спогади про тебе
Приходять і терзають без жалю.
Одне життя у мене є під небом.
А я тебе, далекого, люблю...