вірші

Тобі подякую, бо лиш заради тебе
Я полюбила, як колись, село.
А ще за те, що білим стало небо
І світ снігами раптом замело.

І на очах твориться казка нині –
Із снігу плаття справжніх королев.
На горизонті з небом злився іній,
Упавши на сумне гілля дерев.

Твоє життя – без мене. Ти не скажеш,
Як тобі в ньому – добре ачи зле.
А в мене теж знайомого пейзажу
З мого вікна ніхто не забере.

Так будем жити. Може, найрідніші,
Але ніхто не знатиме про це.
Ти звично вже вночі обнімеш іншу,
А я в подушку утоплю лице.

А за любов безмежну нагорода
Все падає і падає з небес...
Я дякую тобі, що ця погода –
І ця також – нагадує тебе.