вірші

Тільки знову нікому немає до мене діла.
І не бачить ніхто моїх сліз, що падають в каву.
Я раділа тобі, як нікому давно не раділа.
Не лукавлю.
Тільки знову і знову повсюди твої проблеми.
І тобі відчайдушно потрібна моя допомога.
То бути нам чи не бути – від нас не залежна дилема –
Від бога.
Ти взяв від мене усе, що було потрібно.
Ти витяг із мене не тільки душу, а й жили.
Мислиш глобально, ти так вважаєш,
Насправді ж – дрібно.
Чого тужила?
Той, хто від мене пішов,
І той, хто зі мною нині,
Той, хто прийде іще,
І той, кого пам’ятаю досі –
Ні у нічні, ні в ранкові, ні в будь-які інші години
Не гладив коси.
І я знову і знову чекаю, аби як в дитинстві,
Хтось просто, як мама,
Мене по голівці погладив.
Господи, просто я хочу тепла –
Серце тисне, як шию гади.
Тепла хоч трішечки, елементарно простого.
Ніби сніданок з шматочком сиру і кави.
Тепла, за яким у черзі весь вік простою –
Не лукавлю.