вірші

Сивий простір очам вже звичний,
І душа в нім моя горить.
Ти ще прийдеш, мій чоловіче,
На життя чи хоча б на мить?
Ти приїдеш іще із далей,
Звідки я тебе день і ніч
Так приречено виглядаю,
Щоб спинитися віч-на-віч
Із твоїми очима добрими,
І, завмерши, чекати слів,
Для яких ми в цей світ приходимо,
Але знаємо лиш із снів...
Я давно вже не вмію плакати,
Лиш печалюся, мов зима.
Ти приїдеш, мій друже, брате мій?
Той, хто є, і кого нема...