вірші

Спокійна строгість. Спокій над усе.
Життя у Східниці спокійне нереально.
Повільно кожен пляшечку несе
І щось говорить завжди тривіальне.
Мене, що з виру буднів прибула,
Мене, що все життя без вихідного,
Шокує спокій вільного села
І пульс Землі вже відчувають ноги.
І я, мов на найдальшій із планет,
Три дні вже озираюся довкола.
Трагедій не приносить Інтернет.
Обов’язки не обступають колом.
І якщо просто вимкнуть телефон,
Я залишаюсь недосяжна зовсім.
Стоять хатки. І гір величний фон
Темніє. Не нагадує про осінь.
Але ж кудись ведуть гірські стежки,
Приховують ялиці кладовище,
Але туди не варто навпрошки,
Там інший спокій вже. Напевно, вищий.
Вже холодно. Вже майже пусто скрізь.
Вже люди всі вдяглися в темні строї.
Мені тут добре. Тут немає сліз.
І метушні безглуздої, пустої.