вірші

Спасибі тобі за вересень.
Ніколи він не повернеться.
Але я була щасливою!
Це був подарунок царський.
І з царства твого тридесятого,
Із царства твого розпроклятого
Твій голос звучав, мов музика,
І світ видавався райським.
Сама захотіла яблука –
Сама відкусила – я така! –
Спокуснику мій, спокуснику,
Вже ліпше ти був би змієм.
Із царства твого тридесятого,
Із царства твого розпроклятого
Солодкі слова шепталися
І я у них вірю. Вірю!
Спасибі тобі за вересень.
Обличчям до нас повернеться
Весь всесвіт, усі галактики,
І, може, усі світи.
Із царства твого тридесятого,
Із царства твого розпроклятого
На білім коні приїде гість –
І гостем тим будеш ти!