вірші

Слова ті самі сотні тисяч літ.
Слова ті самі. Почуття ті самі.
Вже сотні літ акацієвий цвіт
Літає дивом попід небесами.

І я тобі услід вже сотні літ
Кричу: люблю! І ти мовчиш так само.
Це диво, що акацієвий цвіт
Летить сьогодні попід небесами.

Люблю тебе! І цих магічних слів
У відповідь собі почути хочу.
Ти – ангел мій... Ти диво моїх снів.
Ти сяйво дня і світло неба ночі...

Ти чоловік. Мовчиш ти через те,
Що скупість слів тобі природно личить.
Але поглянь: акація цвіте!
Я упізнаю щастя на обличчі.

Те саме світло – сотні тисяч літ –
Нас упіймало з нашими життями.
Це зветься щастям. Білий-білий цвіт
Летить під небо разом з почуттями.