вірші

Сказати? Чи зумієш ув очах
все прочитати? Подивись на мене,
поки вогонь не згаснув, не прочах,
небесний колір утопи в зеленім.

Моя любове! Вже життя мина,
а ми зустрілися. Чому, чому так пізно?
Звідкіль цей дивний голос долина?
Я знаю – з недоспіваної пісні.

Іще не йди. Ще трохи. Пригорни –
прощаємось щоразу, мов востаннє.
У тім немає нашої вини.
Розсталися. Розтанули. Розтали...

Бо ми із снігу навпіл із вогнем.
Вогонь в мені переважав над снігом.
І хоч ти інший – не забудь мене.
Немов дорогу, по якій ти їхав...