вірші

Щастя безмовне. Мовчиш і посміхаєшся.
А сонце сліпить кімнату через чистісінькі вікна,
і ніби ще кілька сонець,
засліплюють очі куполи і хрести церкви,
особливі, неймовірно красиві
на фоні темно-зеленого з позолотою лісу.
Вийшла і бреду протоптами через ліс,
просто сиджу в малесеньких, ошатних альтанках,
розкиданих то там, то там.
Листя так пестливо тремтить на деревах,
так грайливо шелестить над головою,
що не хочеться навіть думати ні про що,
навіть про те, як воно добре.
Щастя – воно безмовне і бездумне.
Воно дуже просте. Простота без обмежень.