вірші

Ранить боляче пальці безжалісний глід,
Мов колючка втикається кожна.
Я для тебе тепер заборонений плід –
Розмовляти нам навіть не можна.
Стиглий глід – його сік поміж пальців тече,
І червоним зволожує губи.
І тепер неможливо уткнутись в плече,
Й тихим шепотом видихнуть: любий...
І тепер неможливо торкнутись руки,
Й неможливо зустрітись очима.
Мов між нами не штампик стоїть, а віки,
Ну а скільки їх, я не лічила.
І я знову без роздумів йду собі геть,
Залишивши на щастя надію.
Хоч минає життя і попереду смерть,
Не борюся за щастя. Не вмію.