вірші

Ранок у Східниці. Вітер у Східниці.
Небо чорніє подібно до гір.
Душу засіяно – тут усе й вижнеться,
Все отут вижнеться й стихне, повір.

Тіло й душа моя, й розум лікуються
Спокоєм, тишею, небом, а ще
Трохи інакше на відстані чується
Все, що говориш, змиває дощем.

Я почуваюсь безмежно щасливою,
Просто собою в оточенні гір.
Чистою, спраглою, вільною зливою.
Наперекір собі, наперекір.